mallu

завеселіла вже з самого ранку першого новорічного дня в голові моїй tchubaruba - і якось так мило, так дитяче, так невпевнено-наївно виспівувала десь мені в мозку юна бразилійка mallu magalhães, на два роки мене молодша; раз за разом - пісня по пісні, зле, неспинно, що я собі не витримав не прослухати один її невеличкий альбом, повний її вигадних інтонацій, невибагливих інструментів, але й душевний від того не менше. коротше, це моє чергове невеличке захоплення після лікке лі > лілі аллен > вероніки маджіо > то ж це вже й оця панянка підключилася. особливо коли співає рідною, коли не зрозуміло, про що вона там заводить, коли тільки й чути просто лише оцей молодий ліричний щебет, від якого хочеш мріяти. або мріяти ще дужче, якщо так ведеться.