ню їа

Вона нагадала, що ми ще маємо блог. Ну от. Повернімося до нього. І почнемо заново з простенького, дрібненького: те, чого мені хочеться у цей новий страшний 2013 рік:
* не боятися нічого
* успішно докінчити Ф.
* писати щомісяця Соль
* не соромитися нічого з К.
* почати нормально вчити шведську
* прочитати знову не менше 40 книжок за рік
* більш-менш вчити ісландську (хоча би через день)
- це все одне й те саме з року в рік - просто я його вперше, певно, викарбовую десь на люди, а не просто це тримаю в собі і роблю десь у мозку закладки, які потім же все одно затираються; і мені тоді погано згадується, що я там собі вигадував. А так - завжди є цей запис, де можна глянути, чого я знову не досяг за поточний рік. Отож, гарного настрою! і веселого Нового року)! а картинка-то дурна, непідходяща.

very very berry

В моїй чашці зараз димиться ягідний смак Британії. Чудова така суміш сушеної бузини, винограду, чорниць та чорної смородини, з додаванням квітів гібіскусу. Насичений рубіновий колір граційно танцює, поки я його помішую та вдивляюсь в димні малюнки в повітрі. Він нагадує мені про невеличкий фірмовий магазинчик на Оксфорд Стріт у Лондоні, і я ніби знову опиняюся там, згадуючи його смак та солодкий аромат. А на додачу - досхочу з'їденого некремового парі-брест - чи не найкраще продовження морозного вечору.

вишуканість

У цьому світі є декілька речей, які неможливо підробити. Як на мене, однією з них є вишуканість (для позначення якої важко і картинку знайти). Вона - це щось унікальне, тонке і невловиме, яке й не наслідуєш, бо з цим народжуються, це виховують. Цьому не навчишся. І єдине, чого б мені хотілося, це щоб справжніх прикладів саме такої вишуканості було якомога більше.

хвороби

людям хвороби здаються карою, яку нестерпно терпіти, обузою, яку важко нести, яка з'являється завжди не знати звідки. а чи насправді це не тривожний знак? чи це не заклик організму звернути на нього більше уваги? - бо нам же згадується, що є у нас здоров'я, коли вже нездужається. не сезонно годувати його антибіотиками та медікаментами, а думати про нього увесь час, з ніжністю та турботою, як про домашню кішечку. я до того, що сам я, молоко, думаю про себе, тільки коли вже схоплюю нежить. і певно, що багато людей так само поводяться. і це заклик до них, і до себе ж, в першу чергу. Будьте здорові!

Пристрасть

Пристрасть...Така рушійна сила! Її неможливо не дооцінювати, не звартати на неї увагу, не відчувати її! Хто не відчуває - мертвий. І не лише в сексі вона необхідна. Будь-яка справа, зроблена з пристрастю, зроблена найкраще. Будь-яка страва, приготовлена з нею, найсмачніша. Будь-який роман, написаний з нею, найуспішніший. Вона - ключ до такого життя, яке ви осмілюєтесь малювати лише в мріях.
Запаліть вогонь! І хай він горить. Постійно. Пристрасно.

Відьма з Портобелло

Не знаю, чого саме я очікувала від цього роману. Назва мене зацікавила вже давно, прочитала лише нещодавно. Та й анотація була багатообіцяюча: ...
В «Ведьме с Портобелло» вы найдете все то, что привлекает вас в книгах любимого автора — и увлекательнейший сюжет, и загадку, которая разрешится только в самом конце произведения; и женские архетипы, и четкие описания духовных практик и упражнений, и, разумеется, просто сформулированные, но удивительно точные и глубокие философские мысли.
Для кого эта книга? Для женщин, которые хотели бы лучше понять себя. А также для всех, кто хотел бы лучше понимать женщин.

Це, можливо, там і було, але більше походило на опис якоїсь секти. Практики - на мою думку, несумісні з життям, тим паче, що невідомо що від них очікувалось. Цей момент був змазаним. Не сподобалась згадка про Україну. Кінець, мабуть, розчарував. Загальне враження: так собі. Мікс езотерики, нью ейдж та звичайного роману.  

Вульф

Написати про Вірджинію Вульф я запланувала ще на початку місяця, а от саме що хотіла написати про неї - розгубила. Я мало читала її творів. Те, що читала, здалось мені відірваним від усієї її іншої творчості - тобто, якщо її читати, то лише хронологічно, по порядку, бо, здається, у кожній наступній роботі є щось від попередньої. Вона багато писала про інших письменників, одного з яких назвала "мучительно тонкой душой", якою і сама була. Її часом важко зрозуміти, не вдається слідкувати за хаотичним ходом її думок, але, все ж, варто читати.

бажання

http://makeyourlife.org.ua

 

Бажання бувають різні - щось купити, чогось досягти, когось хотіти (як мінімум). І природа їх теж цікава - вони виникають раптово; деякі можуть затримуватись надовше, а деякі й зовсім не покидають, майже ніколи. Вони, мов веселка, дають нам привід призадуматись та щось зробити, щоб виконати те, що бажається. Але у них є й одна особливість - вони збуваються лише за умови, якщо ви цього дійсно хочете! І не дарма існує приказка: be careful what you wish for... Лише не слухайте тих, хто каже, що не потрібно потурати своїм бажанням - без них зовсім невесело.

сніг

Минулого року, о цій самій порі, снігу в місті було вдосталь. Він падав і падав, і не знали як встигати прибирати його. Він тоді був різним, ніби мав настрій, і можна було бачити і пухнастий, і дрібний, і великий, який йшов то швидко, то повільно, і час тоді ніби спинявся. А сьогодні він нас покинув і розгулює деінде. До нас дістаються лише ранкові порошинки, що як манка розсипана по асфальту. І крупу ту навіть пташки не дзьобають.
Зранку досить тепло. А снігу-то морозець потрібен! І де його взяти? Давайте покличемо: Д-і-і-і-і-і-і-і-д М-о-р-о-о-о-о-о-о-о-о-з!!! Принеси з собою багато-багато сніжинок.

мандаринки

Мандаринками називають не лише соковиті помаранчеві фрукти, які ми так любимо споживати під час зимових свят, а й гарненьких східноазіатських качечок, які вважаються символом шлюбу та нерозлучного подружжя. За легендою, пара таких пташечок колись врятувала шлюб китайському мандарину, бо нагадала йому, за що він кохав свою дружину, з якою вирішив розлучитися.
Тож кохайте й будьте вірними один одному!

танжеринки

із усіх відомих мені цитрусових наймилішими і найтендітнішими, наче дітки, здаються мандаринки, що завжди, тулячись, лежать невеликою купкою на столі, зваблюючи золотаво-помаранчевою шкіркою, нетерпляче чекаючи, коли їх роздягнуть. їх завжди щось накуповують до нового року, ніби в інші дні ласувати ними не прийнято - але від цього вони і стають ще особливішими і винятково-смачними. округлої форми, закочуючись під стіл, під ялинку, люди рачки повзають збирати їх і самі від цього почуваються бешкетунами, яким властиво щодня дурачитися. тепер от я і розумію, мабуть, чому вони власне "мандарини" - китайські чиновники теж, певно, з ними так гралися.

шампанське!

Шампанське! Усім шампанське! Ігриве, бульбашкове, що тремтить у роті, лоскоче язик, грається з вами смаком! Від нього швидко п*янієш і стаєш таким, як воно - неповторним! не дивлячись навіть на те, що його смак вже всім набрид, бо цей напій супроводжує кожне новорічне свято або гламурну вечірку. А чому б не поглянути на нього з іншого боку, відкрити його для себе по-новому? Тоді воно стане дивовижною знахідкою, і буде дзеленчати в келиху шам-пань, шам-пань...

New Year's resolutions

http://courantblogs.com

Думаючи, що б таке написати в новорічний день, мені згадалось це словосполучення (див. назву), яку дуже люблять американці. Погугливши, перше, що мені видала ця пошукова система, була, звичайно вікіпедія, чиє пояснення мені не було потрібне, але дещо дуже привернуло мою увагу: мови, на яких можна знайти дану статтю, окрім англійської - і їх всього 4, серед яких української чи російської немає. Тож це наводить на думку, що нас цей різновид обіцянки не цікавить, ми його не робимо, не дотримуємось... І це, в свою чергу, позбавляє нас від зв*язку з собою, від чогось, що зв*язувало б нас з цим роком, відривало від буденності і приносило б хоч якесь різноманіття та відданість, яка була б нам приємна.
І для тих, хто не знає, New Year's resolutions (не знаю просто, як це сказати інакше та краще) - це обіцянки (цілі, проекти, звички) собі, яких дотримаються протягом року; це те, що ви прагнете досягти. Все ж просто.