mallu

завеселіла вже з самого ранку першого новорічного дня в голові моїй tchubaruba - і якось так мило, так дитяче, так невпевнено-наївно виспівувала десь мені в мозку юна бразилійка mallu magalhães, на два роки мене молодша; раз за разом - пісня по пісні, зле, неспинно, що я собі не витримав не прослухати один її невеличкий альбом, повний її вигадних інтонацій, невибагливих інструментів, але й душевний від того не менше. коротше, це моє чергове невеличке захоплення після лікке лі > лілі аллен > вероніки маджіо > то ж це вже й оця панянка підключилася. особливо коли співає рідною, коли не зрозуміло, про що вона там заводить, коли тільки й чути просто лише оцей молодий ліричний щебет, від якого хочеш мріяти. або мріяти ще дужче, якщо так ведеться.

ню їа

Вона нагадала, що ми ще маємо блог. Ну от. Повернімося до нього. І почнемо заново з простенького, дрібненького: те, чого мені хочеться у цей новий страшний 2013 рік:
* не боятися нічого
* успішно докінчити Ф.
* писати щомісяця Соль
* не соромитися нічого з К.
* почати нормально вчити шведську
* прочитати знову не менше 40 книжок за рік
* більш-менш вчити ісландську (хоча би через день)
- це все одне й те саме з року в рік - просто я його вперше, певно, викарбовую десь на люди, а не просто це тримаю в собі і роблю десь у мозку закладки, які потім же все одно затираються; і мені тоді погано згадується, що я там собі вигадував. А так - завжди є цей запис, де можна глянути, чого я знову не досяг за поточний рік. Отож, гарного настрою! і веселого Нового року)! а картинка-то дурна, непідходяща.

very very berry

В моїй чашці зараз димиться ягідний смак Британії. Чудова така суміш сушеної бузини, винограду, чорниць та чорної смородини, з додаванням квітів гібіскусу. Насичений рубіновий колір граційно танцює, поки я його помішую та вдивляюсь в димні малюнки в повітрі. Він нагадує мені про невеличкий фірмовий магазинчик на Оксфорд Стріт у Лондоні, і я ніби знову опиняюся там, згадуючи його смак та солодкий аромат. А на додачу - досхочу з'їденого некремового парі-брест - чи не найкраще продовження морозного вечору.

вишуканість

У цьому світі є декілька речей, які неможливо підробити. Як на мене, однією з них є вишуканість (для позначення якої важко і картинку знайти). Вона - це щось унікальне, тонке і невловиме, яке й не наслідуєш, бо з цим народжуються, це виховують. Цьому не навчишся. І єдине, чого б мені хотілося, це щоб справжніх прикладів саме такої вишуканості було якомога більше.

хвороби

людям хвороби здаються карою, яку нестерпно терпіти, обузою, яку важко нести, яка з'являється завжди не знати звідки. а чи насправді це не тривожний знак? чи це не заклик організму звернути на нього більше уваги? - бо нам же згадується, що є у нас здоров'я, коли вже нездужається. не сезонно годувати його антибіотиками та медікаментами, а думати про нього увесь час, з ніжністю та турботою, як про домашню кішечку. я до того, що сам я, молоко, думаю про себе, тільки коли вже схоплюю нежить. і певно, що багато людей так само поводяться. і це заклик до них, і до себе ж, в першу чергу. Будьте здорові!

Пристрасть

Пристрасть...Така рушійна сила! Її неможливо не дооцінювати, не звартати на неї увагу, не відчувати її! Хто не відчуває - мертвий. І не лише в сексі вона необхідна. Будь-яка справа, зроблена з пристрастю, зроблена найкраще. Будь-яка страва, приготовлена з нею, найсмачніша. Будь-який роман, написаний з нею, найуспішніший. Вона - ключ до такого життя, яке ви осмілюєтесь малювати лише в мріях.
Запаліть вогонь! І хай він горить. Постійно. Пристрасно.

Відьма з Портобелло

Не знаю, чого саме я очікувала від цього роману. Назва мене зацікавила вже давно, прочитала лише нещодавно. Та й анотація була багатообіцяюча: ...
В «Ведьме с Портобелло» вы найдете все то, что привлекает вас в книгах любимого автора — и увлекательнейший сюжет, и загадку, которая разрешится только в самом конце произведения; и женские архетипы, и четкие описания духовных практик и упражнений, и, разумеется, просто сформулированные, но удивительно точные и глубокие философские мысли.
Для кого эта книга? Для женщин, которые хотели бы лучше понять себя. А также для всех, кто хотел бы лучше понимать женщин.

Це, можливо, там і було, але більше походило на опис якоїсь секти. Практики - на мою думку, несумісні з життям, тим паче, що невідомо що від них очікувалось. Цей момент був змазаним. Не сподобалась згадка про Україну. Кінець, мабуть, розчарував. Загальне враження: так собі. Мікс езотерики, нью ейдж та звичайного роману.