conte

дорослі самовільно перестають вірити у казки, хоча їх у цьому ніхто навмисно не переконує. бо людині серйозній нібито не личить вірити, що піде раптом з неба пйомбінський цукерковий дощ чи що на старім дерев'янім коникові можна мандрувати в інші світи, чи що десь у передмісті може приземлитися великий літаючий торт. звичайно, аж такого не трапиться. і я підтверджую невіру людей - думку, що ми від цього життя не чекаємо чудес, що ми звикли до пустки та невиразності щоденності і егоїстично жадаємо див, тільки коли нам їх хочеться. а вони трапляються увесь час. а ми й не бачимо, що казки реальні.